Телеведуча й акторка Лілія Ребрик: «Коли кажу дурниці, рятує колір волосся…»

Танцюють всі 9

Вона підкорила глядачів своєю щирістю, відкритістю, душевністю… Та мало хто знає, що Лілія Ребрик не просто талановита телеведуча й акторка, а велика розумниця й неймовірна трудівниця: володіє французькою, англійською, польською, румунською мовами, чудово грає на фортепіано і є майстром спорту зі спортивної гімнастики… Вона знялася у понад двадцяти фільмах і зіграла чимало головних ролей у столичному Молодому академічному театрі… Попри зайнятість, Лілія продовжує вести «Неймовірні історії кохання» на каналі СТБ і щоп’ятниці запрошує подивитися талант-шоу «Танцюють всі!-2»…



Ліліє, з яким настроєм взялася до роботи у другому сезоні проекту «Танцюють всі»? Чи не стане він тягарем для тебе, адже відомо, що наразі ти багато знімаєшся у кіно, граєш у театрі?



До будь-якої роботи у своєму житті я беруся з позитивним настроєм, оскільки це — запорука успіху й гарантія хорошого сприйняття глядачами. Мало того, «Танцюють всі!» це проект, який я шалено люблю, не уявляю себе без нього і його без себе, тому про тягар тут навіть не йдеться. Приємно й те, що учасники першого сезону ревнують мене до танцівників нинішнього, мовляв, ну що, знайшла уже любимчиків? Хтозна, як складуться стосунки, але вірю, що щирість між нами таки запанує…



Отже, ти продовжуєш контактувати з найкращими танцівниками першого сезону?



Зізнаюся, коли проект стартував, наша психолог наполягала стати для учасників «своєю в дошку». Мені це здавалося складним, адже я не люблю панібратства з незнайомими людьми. Гадаю, довіру треба завоювати, довіра це праця… Але коли на перших прямих ефірах учасники брали мене за руку, клали голову на плече, зрозуміла, що то не з великої любові до мене, а тому, що відчували підтримку. А мені насправді були небайдужі їх переживання, долі… Це й породило довірливі стосунки, вони навіть відкривали мені свої таємниці! І тепер часто зустрічаємося, багато розмовляємо, усі дебютанти в Молодому театрі дивилися «Голубку» з моєю участю… Нині дуже дорожу нашими стосунками, ба навіть боюся їх втратити… Це, як перше кохання… А другий сезон — нові знайомства, але важливо не намагатися повторитися, а почати все по-новому. Гадаю, у мене виходить…



То які враження від учасників другого сезону «Танцюють всі!»?



Багато говорять, що друга двадцятка сильніша, але я не хочу

порівнювати… До того ж, уже розбалувана хорошими танцями: якщо в першому сезоні мені все подобалося, то цього разу я вже перебірлива. Як на мене, у другому сезоні більше яскравих дівчат. Приміром, мене підкорила одна киянка Яна. Чи потрапить вона до двадцятки найкращих дізнаєтеся згодом, але це та людина, яка з першого погляду запам’яталася своїм професіоналізмом, харизмою, зовнішнім виглядом…



Ліліє, ти надзвичайно талановита, успішна, до того ж, щира та відкрита… Але вельми цікаво, де і як проводиш час поза роботою? Чи зустріла своє кохання й чи щаслива в особистому житті?



Кохання саме мене зустріне, я його не шукаю. Навчилася сприймати увагу, залицяння від чоловіків, не як потенційних женихів, а як людей, з якими приємно поговорити, провести час і, не приховую, цим я не обділена. Сподіваюся, знайдеться людина, яка сприйматиме мене не як образ з телеекрану чи сцени театру, а такою, яка є: живою, яка має право бути слабкою, хоча, розумію: дедалі вимоги зростають. Я самодостатня, вимоглива до всього й до мене теж треба бути вимогливим… Але це має народитися в любові.

Нині робота — моє особисте життя. Але коли випадає можливість, то граю в боулінг (хоча через манікюр не часто можу собі це дозволити), люблю перельоти, що заміняють відпочинок, бо дуже вже мені подобається висота. А ще просто люблю їздити на авто. Днями взяла участь в автокартингу й виборола приз «Автокрасуня 2009». То були Зоряні перегони і мені вдалося обігнати навіть таких ведучих, як Посипайко, Коля Луценко. Неймовірне задоволення, драйв, викид адреналіну!.. Колись була курсі всіх прем’єр, не дозволяла собі пропустити гастролі, відвідувала всілякі закордонні спектаклі. Наразі на це бракує часу… А ще віднедавна я дублюю українською кінофільми. Дуже важливо чути свій голос: ніхто так не покритикує, як сам себе. Сприймати свій голос складно, коли чую себе, то думаю: жах, як це можна слухати? Втім, втихомирююся, коли бачу, що інші сприймають нормально. До речі, за мною вже закріпили голос Кейт Уїнслет, себто фільми з її участю озвучуватиму тільки я…



А в яких фільмах, телесеріалах, театральних спектаклях найближчим часом зможемо побачити саме Лілію Ребрик?



Сімнадцятого вересня в Молодому академічному театрі відкриваємо сезон спектаклем «Голубка», де я граю Коломбу-голубку. Це один з моїх найулюбленіших спектаклів. Коли я прочитала п’єсу, сказала: «Боже, це ніби про мене!». А коли підходять глядачі й кажуть: «Спасибі вам за спектакль, це про моє життя», то ти розумієш, що це і є успіх. Крім цього дуже люблю «Дядю Ваню» Чехова, де граю Соню. В цілому за місяць граю майже у п’ятнадцяти спектаклях… Щодо кіно, то девятого вересня мала перший знімальний день в серіалі «Не ангели» московського режисера Аліка Буденного. Приємно, що з-поміж усіх російських акторів, лише троє українських. Я граю цивільну дружину одного з головних героїв — бандита Ігоря. Транслюватимуть серіал і в нас, і в Росії.



Ліліє, нині про блондинок складають всілякі анекдоти… Як до цього ставишся? І як тобі вдається заперечувати подібні домисли, адже судячи з біографії, кар’єрного росту ти таки не блондинка?



Я знайшла свій колір волосся і мені з ним комфортно. Насправді я пекуча брюнетка: колись мені всі закидали, що схожа на Любов Поліщук і це мені дуже лестило. Згодом на зніманням мені запропонували трохи освітлити волосся задля більшої ліричності, ніжності, «пом’якшення» зовнішності. Подумала: я ж артистка, то чому б не змінюватися? А в житті інколи віджартовуюся, мовляв, колір волосся рятує, коли кажу дурниці…



Ліліє, а яка ти в повсякденному житті?



Щира, дуже вимоглива до себе й оточуючих. Колись завше спершу думала про когось, аніж про себе. Але мені закинули, мовляв, а як же заповідь: полюби ближнього свого, як самого себе? І я задумалася: якщо ми не любитимемо себе, то й іншим не будемо цікаві й потрібні. Бо любити себе значить не лише хвалити й леліяти свою персону, а дбати про здоровя, аби близьким не завдавати клопотів… Насправді я не вмію користуватися своєю зовнішністю, із задоволенням граю непривабливих жінок і, сподіваюся, це є другоплановим для мого оточення: зовнішня краса цікава перші п’ять-десять хвилин…



Чи є щось, що ти хотіла б у собі змінити?



Немає. Не можу сказати, що все в житті легко, що сьогоднішнє визнання впало на мене з небес. Це рутинна праця, купа помилок, образ, поразок, успіх… Нині я самодостатня людина, сама себе забезпечую, ще й батькам допомагаю, що важливо. І казати, що мені набридли фанати… Боже, та немає їх, немає визнання!



Запитувала Жанна КУЯВА



Газета «Сім’я і Дім»



Мова оригіналу