PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
У Львові танцюють всі: хто вміє і не вміє… | Танцюють всі 9
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImRhbmNlLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У Львові танцюють всі: хто вміє і не вміє…

Танцюють всі 9

Львівські танцюристи зробили перший крок у боротьбі за
півмільйона гривень, місяць навчання у США в кращих хореографів та
можливість відвідати найкращі світові шоу в Лас-Вегасі.

У Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини відчайдухи-танцівники
зібрались, аби довести своє вміння та проштовхатись у число 150
найкращих, яких організатори відбирають по всій Україні. «Танцюють
всі!-4» — українська адаптація британського шоу So You Thіnk You Can
Dance? («Думаєш, ти вмієш танцювати?»). Львів’яни не проігнорували
можливості відповісти на це запитання-виклик.

Танцюристи не штурмували кастинг-групу так, як це роблять учасники
відборів «талантів» чи вокальних проектів. Усе було тихо й спокійно. У
Львові, за словами організаторів, планувалось «розглянути» близько 300
учасників. До обіду відбіркового дня своє вміння продемонструвала майже
половина запланованої кількості.

Подарунком учасникам стала присутність на кастингу танцюристів третього
сезону «Танцюють всі!» — до Львова приїхали Аня Тесля з Нової Каховки
та Костянтин Коваль з Києва. Вони роздавали поради та вказували на
помилки. «На відміну від інших міст, де ми були, тут люди легко
йдуть на контакт, не соромляться. Адже самого вміння мало. Якщо учасник
стоїть і мовчить, не може природно поводитись на камеру, — це
мінус,
— каже «ВЗ» Аня Тесля. — Переживаю за кожного, за
слизьку підлогу, на якій незручно танцювати. Згадую, як нещодавно сама
такою була»
. Її перебиває Костянтин: «Тут не було жодного, хто
б не розповів нам своєї історії, хто б поводився самовпевнено. Скажімо,
в Черкасах нам траплялись люди без особливих вмінь, які ще й поводилися
нахабно»
. Тут же до кумирів безцеремонно підбігає дівчина: «Ну
як? Вам сподобався мій виступ? У мене є шанси?». «Чому дивилась в
підлогу? Потрібен зоровий контакт»
, — радила професіоналка.

Хтось репетирував уже в самій черзі на реєстрацію, хтось тишком-нишком,
аби ніхто не бачив. Поки дівчата виступали перед знімальною групою,
їхні хлопці нервово чекали перед входом у зал, немов під вікнами
пологового будинку. На самій сцені — гаряче й неспокійно. Танцюристів
запрошують «порціями». Спершу кожен «замовляє» певний напрямок музики,
далі ж мелодія змінюється — треба швидко зреагувати і, не розгубившись,
танцювати далі. Так можна переконатись чи, навпаки, спростувати
однотипність вмінь танцівників. «Лепса можна?», — несподівано
просить хлопець. «Ви під нього контемп будете танцювати?»
запитують організатори. «Давайте, зараз побачите», —
самовпевнено відповів той і «понісся» слизьким паркетом.

Цікавими є «життєві історії» учасників кастингу. Кожен другий
займається танцями всупереч батьківській волі. Сімнадцятирічна Аліна з
Нетішина (Хмельницька область), за її словами, три сезони поспіль
сиділа перед телевізором і «пускала слину», а на четвертий раз приїхала
до Львова спробувати своє щастя. «Батьки не проти, що я беру участь
у кастингу, але проти, щоб я танцювала,
— жаліється вона. — Та
якщо сьогодні не злякаюсь на сцені, то наступного року кину свій
педінститут, втечу з дому і вчитимусь на хореографа»
. Натомість
Сергію Аверкову з Тернополя пощастило більше — його батьки лояльніші і
навіть підтримують сина у танцювальних успіхах. «На кастинг мене
«відправила» бабуся,
— каже хлопець. — Люблю бальні танці — і
європейську, й латиноамериканську програми»
.

Анна Карпенко приїхала з Маріуполя на тиждень за студентським обміном.
Вона вивчає технічну обробку металів, працює тамадою на весіллях та…
викладає у фітнес-центрі стрип-пластику. На сцені дівчина-металург
вразила своєю пластичністю. «Займаюсь танцями п’ятнадцять років —
це моє життя!»
— зізнається Анна «ВЗ». Вона, як і решта учасників
передкастингу «Танцюють всі!-4», місяців зо два не спатиме спокійно —
чекатиме дзвінка-запрошення на відбір у Києві.

Мова оригіналу