Місія шоу одна – знайти талановитих людей

Танцюють всі 9

Почну з того, що просто приємно. Приємно, коли легко з людиною
домовитися, коли вона до непередбачуваності пунктуальна, абсолютно
відверта і цікава у спілкуванні. Особливо, якщо розмова стосується
танців. Про що ми і спілкувалися з членом журі талант-шоу “Танцюють
всі!”, хореографом, засновником і керівником театру танцю й
танцювального центру “Myway” – Олександром Бобіком. Розкажи про свої
враження після двох турів, що пройшли?
Якщо чесно, очікував
побачити більше танцюристів з підготовкою. Завжди говорив, і продовжую
говорити, що Україна здібна і талановита країна, і для мене цей проект
– це можливість знайти талановитих людей. Але, з тих, хто приходив на
кастинг не всі були досить сильними. Але проект позиціонував
себе як той, де танцюють ВСІ!?
Безумовно. Елемент шоу повинен
бути присутнім, і дійсно це ВЕЛИЧЕЗНА можливість для всіх бажаючих
показати себе, спробувати свої сили, зрозуміти, на якому рівні він
знаходиться, погодитися або не погодитися з цим. Тобто, шанс у проекті
дійсно був у кожного, але не кожний проходить далі. Врешті решт, буде
відібраний найсильніший. І, на мою думку, це буде людина, яка
професійно ставиться до танців. "http://media.stb.ua/uploads/public/old/newspost_images/2008/07/03/1215095343_1989_1q.jpg">
Призовий фонд проекту 250 тис. гривень. Як думаєш, гроші це
гарний стимул у подібних творчих конкурсах?
На даному етапі,
наш народ загнаний у такі рамки, що для нього фінансова сторона завжди
має значення. Але творчих людей у такому проекті, швидше за все, завжди
буде менше. Мені б хотілося, що б люди приходили в проект, насамперед ,
з бажанням і можливістю набратися досвіду й чомусь дійсно навчитися.
Для багатьох гроші – це реалізація цілей і бажань. І, насправді , немає
нічого поганого в тому, що людина зі своєю метою йде боротися за 50
тис. доларів. Чи були учасники, які реально зачепили?
Було дуже багато талановитих і здібних людей. І хоча не в багатьох був
професійний рівень, на який я розраховував були ті, які здивували. Я
думаю, вони ще обов’язково дадуть про себе знати. Але, у цілому, скажу
так: на даний момент, мені потрібна людина, яка може дістати рукою
стелі. Таких людей було мало, але було багато бажаючих це зробити:
людей, що тягнуться вгору. От їм би ще трішечки, і дістали б. От так би
я описав рівень підготовки учасників. На даний момент не багато хто
дотягується, але приємно бачити людей, у яких є для цього все – шанси,
можливості, бажання. А як проходило суддівство? Адже ти єдиний
серед членів журі, хто представляє хіп- хоп.
Хто б що не
говорив, але суддівство було дійсно справедливим. У складі журі я
представляю напрямок хіп-хоп, і все, що з ним пов’язано. Я сам із цієї
культури й такий само танцюрист. І я завжди закликаю – приходите до нас
на шоу й покажіть справжній хіп-хоп – тому що, я “зарубав” більшість
тих, хто вже взяв участь у конкурсі виключно через слабкий рівень. Але,
знову таки, це не говорить про те, що вони безнадійні, просто не було
тих людей, які реально змогли б підірвати сцену. У нас є досить сильні
танцюристи, питання в тому: ДЕ ВОНИ? І, чому їх немає на цьому
проекті!? Щодо суддівства – дуже об’єктивне. Окремо там нічого ніхто не
вирішує. Чотири судді – чотири думки. Ми дуже боремося за долю кожного
танцюриста, і не можу сказати, що віддаємо пріоритети хіп-хопу або
бальним танцям. Ми боремося за здатності людини, це передусім.

Мені здається, що на сьогоднішній день хіп-хоп, як напрямок
відкриває багато можливостей для танцюристів, адже там намішано стільки
різного…
Хіп-хопу, насправді, всі стилі покірні. Хіп-хоп –
він без рамок, він всотує всі стилі. У хіп-хоп приходять дуже багато із
класики, із джазу. Вони привносять щось своє, і в такий спосіб надають
нові відтінки хіп-хопу. Але, поняття хіп-хоп досить
глобалізоване. Чи існує поділ, наприклад, “Хіп-хоп Україна” і “Хіп-хоп
Лондон”? Чи присутній в даному напрямку певний національний
відтінок?
Ну, я б не сказав, що національний,
але….безумовно, ми далеко не афроамериканці, і ними ніколи не будемо.
Тому відчувати танець, так, як це роблять вони – не вийде, цього немає
в нас у крові. Але ми вчимося, і вчимося, головним чином, у них. Тому,
у кожній країні він своєрідний. Ну, є таке поняття як європейська й
американська школи хіп-хопу. У французів також є свій напрямок, вони
вважають, що в них своя окрема стилістика. Просто всі різні.
Деякі знаходять для себе певний спосіб самовираження у танці,
після чого називають це “своїм стилем”. Як ти до цього
ставишся?
Я вважаю, що це має право на життя, але, найчастіше,
особливо, якщо брати до уваги нашу країну, це є наслідком від
некомпетентності, недостатньої інформації, від незнання. Тому що
людина, перед тим як назвати певний стиль повинна розуміти про його
існування, або не існуванні у світі. Принаймні, мені зустрічалися люди,
що демонстрували досить непереконливу хореографію й називали це якимось
незрозумілим стилем. Хоча, насправді, все вже давно придумано до нас.
Якщо людина серйозно вирішила займатися танцями, чи є в нього
перспективне майбутнє на Україні?
От саме за цим і стоїть
майбутнє зараз. І, зокрема , канал СТБ із проектом “Танцюють Всі!”
успішно допомагає це реалізувати. Іде формування танцювальної
індустрії, що є однією з моїх цілей. Але це не під силу одній людині. Я
знаю, що в нас все попереду. Я в це вірю. І якщо в когось виникають
сумніви займатися танцями чи ні, то тут кожен вирішує за себе. Я все
життя цим займаюся, і ніколи не рахував за це гроші. А якщо людина
намагається знайти в танцях винятково фінансовий бік, то йому
однозначно варто задуматися. "http://media.stb.ua/uploads/public/old/newspost_images/2008/07/03/1215095398_1989_1qwe.jpg">
Як, взагалі, ставишся до подібних проектів? І як визначаєш у
ньому свою участь?
У плані проектів, то тут нам потрібно
всьому вчитися в американців. Це не стосується політики. Адже
американці дійсно багато досягли в танцях, зараз вони на тому рівні,
коли їх варто наслідувати. У них ця індустрія більше розвинена. У кого
вчитися як не в них?! Звичайно, для них подібні шоу не просто пошук
талантів, але й бізнес. Але місія шоу одна – знайти талановитих людей.
Дати їм шанс. Подібними УКРАЇНСЬКИМИ проектами ми черговий раз
доводимо, що наша країна не бідніше на таланти, а можливо і
талановитіше. Просто ми відстаємо. Подібні шоу залучають завжди
велику кількість людей, відповідно завжди буде більше переможених, ніж
переможців…
Я так скажу – ті, які з різних причин скаржилися
із приводу минулих кастингів вони, очевидно, непрофесіонали. Це ті
люди, які не готові до подібних навантажень. Вони не знають, що таке
сидіти й чекати, не знають, яким потрібно запасатися терпінням, вони не
в курсі, що таке шоу, і скільки сил потрібно на це витратити. Просто
приходять з надією, що це шоу однієї хвилини, а виходить так, що все
триває кілька днів! А в таких умовах важливо зберегти свою енергію, а
потім, коли прийде твоя черга показати на сцені вищий клас. Що,
в такому випадку, можеш порадити тим, хто пройшов у третій
тур?
Побільше сил і терпіння. Буде ДУЖЕ спекотно. І Ялта – це
одна десята спеки. Одна крапля. Говорю відразу, що буде важко, будуть
навантаження, буде багато інформації, різних стилів. Буде складно. Так
що, – готуйтеся усі!!! Брусенко Валентина