PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
«Танець це відображення душі» | Танцюють всі 9
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImRhbmNlLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Танець це відображення душі»

Танцюють всі 9

Учасники проекту «Танцюють всі!» це невід’ємні складові
надзвичайної мозаїки талант-шоу «Танцюють всі!».
Що для цих
людей танці? Вони хвилюються, підтримують один одного, борються зі
своїми страхами, знаходяться у нервовому очікуванні, що за декілька
хвилин журі винесе свій вирок. Цей маленький відрізок часу тягнеться
для них як доба. Багато них займаються танцями майже все своє життя, а
деякі відносно недавно. В проекті беруть участь ті, хто таким чином
заповнює порожнечу і отримує від танцю не аби який позитив. Деякі
вважають себе невід’ємною частиною танців, і для деяких танець – це
відображення душі. "http://media.stb.ua/uploads/public/old/newspost_images/2008/07/04/1215178046_2084_7.jpg">
На кастинг в Києві прийшла молода пара. Не так давно вони відпочивали у
Хорватії, де партнер зробив пропозицію своїй партнерці. Вони
повернулися за кілька днів до кастингу і ночами орендували зали, щоб
підготуватися до наступного туру. "http://media.stb.ua/uploads/public/old/newspost_images/2008/07/04/1215178092_2084_8.jpg">
Також в кастингу брала участь дівчинка. Члени журі, перш ніж вирішити
чи віддавати їй квиток у третій тур, відправили її на майстер клас до
Влада Ями. Після чого вона, переповнена емоціями з захватом говорила
комусь по телефону: «Я танцюватиму! Я танцюватиму!». Для неї була
важлива не перемога і не те, що їй потрібно спочатку пройти
майстер-клас для цього, для цієї людини був важливий сам Танець і
Участь! Так що ж таке танець для учасників талант-шоу «Танцюють
всі!» і як вони до нього прийшли?
«Я прагну танець втілювати в
реальність. Я сам за спеціальністю режисер і танець для мене як
режисура. Я намагаюся не просто танцювати, а поставити щось таке, що не
могло б залишити людину байдужою, порожньою чи незацікавленою. Для мене
танець в житті має великий сенс», – говорить хіп-хопер. "http://media.stb.ua/uploads/public/old/newspost_images/2008/07/04/1215178168_2084_1.jpg">
«Почав танцювати я, катаючись на велосипеді з другом. Ми зупинилися на
відпочинок, трохи випили і друг запитав мене чи можу я танцювати і я
показав йому місячну доріжку, яку навчила робити моя мама, коли мені
були 4 роки. Він абсолютно не очікував такого і одразу запропонував
мені йти танцювати, і я погодився». Після цього Ілля не залишає танці.
І зараз він з упевненістю говорить, що танець для нього це все життя.
"http://media.stb.ua/uploads/public/old/newspost_images/2008/07/04/1215178185_2084_2.jpg">
«Прийшов спочатку в брейк, а потім тренер перетягнув мене в хіп-хоп,
чим йому дуже завдячую. Танець для мене має велике значення. Я займаюся
щодня, але з позитивом, емоціями, мега класністю танець відбирає багато
часу, якого не вистачає на близьких та друзів» І навіть це, не зупиняє
Андрія займатися танцями або приділяти танцям менше часу. "http://media.stb.ua/uploads/public/old/newspost_images/2008/07/04/1215178247_2084_4.jpg">
«Танцями почав займатись випадково. Спочатку були східні єдиноборства,
а потім зрозумів, що танець це моє. Я вважаю, що люди в основному
танцюють для того, щоб заповнити порожнечу. А іскра, рух, божественна
музика цю порожнечу заповнюють», – говорить Сергій. «Привела на танці
мене мама, тому що це була її нездійсненна мрія і вона не хотіла, щоб я
цього позбулася теж. І це був правильний вибір, я прийшла і зрозуміла,
що звідси я нікуди не хочу йти, і ось я танцюю. Танці для мене це стан
душі. Душа – вразлива, сильна та енергійна – так і танець», – говорить
учасниця. «Почав танцювати в 4 роки, але лише в 15 я почав все це
усвідомлювати і любити. Я отримав травму ноги і великі навантаження
стали для мене забороненими. Мене вистачило ненадовго, я все також
продовжую танцювати і не уявляю своє життя без танцю. Навіть, коли я
буду стареньким, я приходитиму в зал розминатимусь і танцюватиму поки
вистачатиме сил. Цей парубок, танцюючи циганочку, так віддався образу,
що у мене не виникло жодного сумніву, що він циганський хлопчик. Він
насвистував, ляскав, зазивав так, що заразив оточуючих своєю енергією,
йому аплодували всі. "http://media.stb.ua/uploads/public/old/newspost_images/2008/07/04/1215178505_2084_5.jpg">
«Я займався бальними танцями 7 років, а потім перейшов на хіп-хоп. Я
спочатку думав поступати на економіста, але вирішив, що танцюю 12
років, і продовжуватиму. Я поступив в Інститут Культури і зараз вивчаю
класику. Я зробив правильно», – говорить Кирило. "http://media.stb.ua/uploads/public/old/newspost_images/2008/07/04/1215178532_2084_6.jpg">
Це історії маленької частини тих яскравих учасників проекту «Танцюють
всі!», які знаходяться в гармонії з танцем і хочуть донести щось
особливе під час його виконання. І, повірте, у них це виходить на всі
100%. Поплавська Аліса