PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Звукорежисер шоу «Танцюють всі!» Анастасія Пяткова: «От спробуйте подивитися шоу без звуку – і зрозумієте важливість моєї професії!» | Танцюють всі 9
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImRhbmNlLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Звукорежисер шоу «Танцюють всі!» Анастасія Пяткова: «От спробуйте подивитися шоу без звуку – і зрозумієте важливість моєї професії!»

Танцюють всі 9

Звукорежисер прямого ефіру — це людина, що не має права на помилку, людина, якій завжди потрібно робити роботу «начисто». Адже після того, як німе кіно пішло в минуле, ми не можемо собі уявити фільм або передачу без звуку. Без звуку не буде розуміння того, що відбувається, не буде всебічного сприйняття картини. Про труднощі й важливість цієї професії я вирішила поговорити з Настею Пятковою, звукорежисером прямого ефіру шоу «Танцюють всі!». Настю, чому ти обрала для себе саме професію звукорежисера? Це запитання, яке мені ставлять найчастіше, і воно найскладніше для мене… Я професію не обирала — скоріше вона обрала мене, загалом, так склалося. Усе почалося з того, що я замінила друга на знімальному майданчику (він тоді працював бум-оператором на одному серіалі), а потім покотилося… Почали пропонувати попрацювати асистентом звукорежисера, бум-оператором, згодом почали серйозніші роботи пропонувати… Я втягнулася й закохалася в професію. Розкажи, як зазвичай минає твій робочий день. Робочий день, як правило, починається із тракту: треба перевірити всі системи на працездатність. Потім можна випити чаю :). А взагалі — залежно від проекту. На шоу «Танцюють всі!» у нас був план робіт і репетицій, якого ми дотримувалися. Ти задоволена своєю роботою в проекті «Танцюють всі!»? Чим робота на цьому шоу відрізнялася для тебе від інших? Так, у цілому задоволена. У нас була чудова звукогрупа. Я працювала з напарником Сергієм Хотячуком і головним звукорежисером телеканала «СТБ» Іваном Забалуєвим. У нас були завдання, які треба було розв’язати, і ми разом приймали рішення й обговорювали всі питання. Саме ця командність мені сподобалася, і саме вона відрізнила проект від інших для мене. А ще приємно зазначити, що цей проект — один з небагатьох, у якому мені було цікаво не тільки працювати, але й дивитися його. Шоу дійсно вдалося цікаве. Коли у фіналі переміг Саша-степіст, а не Саша високий — вся звукова апаратна вибухнула подивом. Ми робили ставки на іншого Сашка. Фінал був сюрпризом! І я вважаю, що якщо в проекту буде другий сезон, то він користуватиметься не меншим успіхом. Бути звукорежисером прямого ефіру — це, мабуть, набагато складніше й відповідальніше. Тебе не обтяжувала ця відповідальність? Прямий ефір, звісно, більш відповідальний, аніж запис. Але мені легше працювати в прямому ефірі. Я взагалі люблю прямі ефіри. Вони вимагають ретельнішої підготовки, ніж запис, але від роботи в них отримуєш більше задоволення. Що може спричинити помилка звукорежисера — у цьому разі твоя особисто — у прямому ефірі? Грубо кажучи, що станеться на екранах телевізорів, якщо ти натиснеш не ту кнопку? Дивлячись яку кнопку :).Скоріше за все, або звук буде негарний, або його не буде взагалі. Скажу відверто: нам не все подобалося у звучанні шоу, і ми весь час прагнули кращого звуку. Ми прогресували протягом всієї нашої роботи, тобто не було моменту, коли б ми розслабилися, сіли в крісла й сказали: «Ну все, і так піде…» Чи відчуваєш ти важливість своєї роботи? У чому вона полягає? Мені здається, роботу звукорежисера більшість глядачів недооцінює. У першу чергу дивляться на відео, а вже потім на звук. А дарма! Хоча кажуть, що професійна робота завжди залишається непоміченою. Але насправді звук у такому проекті відіграє величезну роль. От спробуйте подивитися шоу без звуку — і зрозумієте важливість моєї професії. Ми багато витратили сил на те, щоб передати атмосферу шоу й при цьому не натягнути шалену акустику залу. Ми витратили багато сил на те, щоб фонограми звучали якісно й т.д. Загалом, у звуці кожна дрібниця складає загальну звукову картину. Це як пазл: впустив один момент — і все… звучить погано. Треба продумувати все на крок уперед. Над чим працюватимеш після цього проекту? Ну… є пропозиції :). Поки не буду казати наперед — погана прикмета. Чи траплялися в тебе на роботі якісь веселі випадки? Розкажи про якийсь із них. Та був один кумедний випадок. Надивилися танців і почали з моїм напарником Сергієм намагатися зробити підтримку, як в одному з номерів. Усе закінчилося тим, що в Сергія розболілася спина. Вочевидь, танці нам непідвласні :). За що ти найбільше любиш свою роботу? Взагалі не уявляю себе без роботи. Я фанат звуку, і мені важко сказати, за що люблю — я її просто люблю за те, що вона є! Розмовляла Олена Колесник