PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Макс Пекний: «Діти – це найвдячніші глядачі» | Танцюють всі 9
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImRhbmNlLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Макс Пекний: «Діти – це найвдячніші глядачі»

Танцюють всі 9

Тепер, коли попереду в учасників всього два фінальні концерти
Всеукраїнського туру на підтримку другого сезону проекту «Танцюють
всі!», пора б частково підвести підсумки…

Звісно, найнезвичнішими для танцюристів стали концерти в Хмельницькому
і Тернополі. Організатори, як і самі учасники Всеукраїнського туру,
зробили дарунок тернопільським і хмельницьким дитячим будинкам і
творчим колективам, запросивши їх на саме шоу.
Ідея майже добродійних концертів належить Юлі
Прохоровій
, виконавчому продюсерові проекту "http://dance.stb.ua">«Танцюють всі!»: «Насправді, ми прекрасно
розуміли, що як тільки наш тур дістанеться Західної України – вільних
місць в залі нам не уникнути. Це пов’язано з багатьма чинниками, один з
яких стосується посту перед Пасхою. Хлопці давно вже виношували ідею
про добродійний концерт, тому, користуючись випадком, ми вирішили
влаштувати таке свято дітям з Тернополя і Хмельницького»
.

Нескладно передбачити, якою ж була реакція діток на подібну добродійну
акцію, але краще за всіх її зможуть описати безпосередньо танцюристи.
Своїми враженнями із задоволенням поділився Макс
Пекний
: «Я можу точно сказати, що енергетика на подібних
добродійних концертах просто божевільна! Цим і порадував Тернопіль –
надзвичайною віддачею залу. А для танцюриста гаряча підтримка глядачів
прямо пропорційна віддачі в танці. Ми на всі 200% виклалися в Тернополі
і отримали від виступу величезне задоволення. Хмельницький запам’ятався
величезною кількістю дітей. Зараз згадую маленьку дівчинку в першому
ряду – вона так емоційно і відверто реагувала на постановки, що
підсвідомо ми почали її веселити. Особливо її веселив наш танець жуків,
а на проміжку між постановкою парубків і виступом Маріям вона так
почала сміятися, що ми самі ледве стримували сміх в серйозній грі на
сцені».

Попереду у танцюристів ще два фінальні концерти – в Одесі і Києві, але
головне – їм є що пригадати: «Насправді, мені завжди приємно
працювати з дітьми,
– говорить Макс, – тому
як у них найчистіші і правдивіші емоції. На концертах їм дійсно
хочеться відкриватися, і тоді атмосфера танцю стає по-справжньому
чарівною. Я радий, що ми провели ці два концерти, а головне, що на них
нікому з нас не хочеться зупинятися. Діти – це найвдячніші
глядачі».