PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Лілія Ребрик: «У мене в житті є мрія: поїхати до Парижа з коханим чоловіком» | Танцюють всі 9
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImRhbmNlLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Лілія Ребрик: «У мене в житті є мрія: поїхати до Парижа з коханим чоловіком»

Танцюють всі 9

8 травня – у такій ось прекрасний теплий весняний день –
народилася чарівна ведуча «Неймовірних історій кохання» і Національного
талант-шоу «Танцюють всі!» – Лілія Ребрик. Одні люди люблять «свій»
день, а інші – хочуть, щоб він промайнув так само, як інші будні. Що з
цього приводу думає найпривабливіша і найтанцююча ведуча країни, якої
традиції святкування вона дотримується і де мріє зустріти свій день
народження, вона розповіла нам сьогодні…
Лілю,
як ти ставишся до цього дня, що він для тебе означає?
Я люблю
весну, люблю число 8 і люблю п’ятницю. Саме таке поєднання випадає
цього року. А до самого дня, як до свята «день народження», ставлюся
спокійно, з легким смутком у душі, але з посмішкою на обличчі. І
взагалі мені здається, що День Народження – це скоріше свято Мами…
Але все одно дуже хочеться зранку прокинутися від дзвінків, сюрпризів,
подарунків родичів і, звичайно ж, друзів. "http://media.stb.ua/uploads/public/old/newspost_images/2009/05/08/1241772581_2692__448.jpg">
Зізнайся, а чи є у тебе традиція святкування свого дня
народження?
Поки у мене є чітка традиція святкування свого дня
народження: щороку, 8 травня, рівно о 19.00 я виходжу на сцену Молодого
театру і граю спектакль. Для актриси – це щастя, бути на сцені у свій
день народження. Ось і цього року я гратиму одну зі своїх улюблених
ролей – Сьюзен – у спектаклі «Empty trash». Приходьте! Буду рада!
Розкажи про день народження, який тобі найбільше
запам’ятався.
Вірю, що день народження, який мені найбільше
запам’ятається, чекає на мене попереду. Хоча люблю і сама собі робити
подарунки, що запам’ятовуються, у вигляді вчинків. Наприклад, два роки
тому – це була квартира, цього року подарувала собі машину. І радісно
від того, що можу подарувати собі свій же особистий Простір, в якому
почуваєш себе комфортно. Шкода лише, що не можна подарувати собі Час.
Адже його так не вистачає… І так багато хочеться встигнути…
"http://media.stb.ua/uploads/public/old/newspost_images/2009/05/08/1241772599_2692__448111.jpg">
Чи існує у твоїй уяві ідеальна картинка святкування цього
дня?
У мене є в житті мрія: поїхати до Парижа з коханим
чоловіком – гуляти всю ніч під місяцем, розмовляти французькою мовою,
дихати паризьким повітрям і посміхатися від щастя… Так, напевно, мені
мріється зустріти якийсь дуже важливий рік у своєму житті. Щоб такий
дарунок подарувала мені сама Доля… Ми від щирого серця
вітаємо Лілю зі святом, бажаємо їй натхнення та творчих
успіхів!
Бесіду вела Наталя Єрмакова