Тала Оніщук: «Українському глядачу не настільки важливий факт перемоги, а розуміння того, що переможець дійсно заслуговує на це»

Танцюють всі 9

Сьогоднішня наша співрозмовниця — людина, яка постійно знаходиться за кадром, але саме від неї, більшою мірою, залежить те, що глядач бачить на своєму екрані.Вона знає «кухню» шоу зсередини, оскільки сама проживає життя кожного героя. При цьому, як справжній професіонал, залишаєтьсянеупередженою. Головний сценарист шоу «Танцюють всі!» — Тала Оніщук,розкриває таємниці не лише другого сезону, але й специфіку роботи за певним форматом



Тала, почнемо з того, що ти як людина досвідчена на проекті «Танцюють всі» можеш розповісти нам який рівень підготовки учасників другого сезону? Такий же як у першому або сильніший?




Учасники другого сезону «Танцюють всі!» безумовно сильніші, це стало помітно ще на попередніх кастингах. Багато з них вже реалізовані танцюристи, які давно й успішно танцюють. Хотілося би зазначити, що цього року до нас прийшли танцюристи різних напрямів: і народники, і балетні танцюристи, яких торік майже не було. Помітно, що люди готові навчатися новому, і заради цього вони прийшли до нас на проект.




Можеш назвати приблизну кількість людей, що прийшли цього року на кастинги?




Число учасників набагато вище, ніж у попередньому сезоні. Якщо торік було 7-8 тис., цього разу прийшло майже 13 тис. танцюристів.



Чим поясниш таку тенденцію?



Все дуже просто. Одні просто боялися приходити, а інші відповідали нам, що не вірили в правдивість шоу і не думали, що воно буде таким яскравим і популярним.




Тала, за період кастингів була якась цікава історія, яка запам’яталася тобі найбільше й яку побачить глядач в ефірі?




Так, є така. На львівський кастинг прийшов хлопчик Остап Шкіринець, представник бальних танців. Щоб продемонструвати суддям свій талант, йому зголосилася допомогти його партнерка
Юля Моісеєва, з якою вони танцюють у парі з третього класу. Танцювальний рівень Остапа журі не задовольнив, і йому сказали «ні». А ось партнерці, яка не збиралася брати участь у шоу, а просто прийшла допомогти, запропонували залишитися на вечірню хореографію. Не дочекавшись результату, Остап поїхав. Юля залишилася одна і намагалася освоїти самбу під керівництвом Влада Ями. А ось, що сталося далі, розповідати не буду — дивіться в ефірі на телеканалі СТБ.



Цікаво, звичайно, чим там все скінчилося… Але ви за час першого сезону, напевно, звикли до всього і тепер вам легко працювати?



Насправді, другий сезон робити не легко, оскільки ми працюємо абсолютно з іншими учасники й іншими історіями. Навіть кастинг у кожному місті починаєш неначе з нуля.




Багато хто, наприклад, вважає, що з купленим форматом працювати дуже легко — купив і робиш шоу за схемою. Чи згодна ти з цією думкою?




Мене завжди зачіпає, коли про наше шоу говорять у подібному контексті.Ймовірно, цю теорію висувають ті люди, які не розуміють всієї специфіки шоу. З форматом працювати навіть складніше, оскільки ти знаходишся в певних рамках, не виходячи за які, ти повинен донести до глядача цікаву інформацію. Переглянувши версії цього проекту в інших країнах, можу з упевненістю сказати, що окрім як схемою, ми більше нічим не схожі ні на американське, австралійське, польське або шоу в інших країнах. А вся річ в тому, що в кожної національності різні менталітет і життєві цінності. І наше завдання полягає в тому, щоб саме нашому глядачеві зрозуміло розповісти про учасників, в кожного з яких своя історія, своє уявлення про танець і про участь в цьому проекті. Адже ми робимо шоу не про схему, а про людей.




Які цінності важливі українській публіці?




Якщо американське шоу побудоване на амбіціях і головна їх теза — я кращий, то наше шоу меншегоцентричне. Для нашого глядача важливі духовні цінності. Україна — це суспільство, яке працює на родинній, а не кар’єрній моделі. Тому нам не настільки важливий факт перемоги, а розуміння того, що переможець дійсно на це заслуговує, і при цьому залишається людиною. Нашому глядачеві важливо розуміти героя,знати, кого любить цей герой, і хто любить його, заради кого або чого він прагне досягти своєї мети. Ось такий наповнений персонаж цікавий нашому глядачу.




Від чого відштовхуєшся при написанні сценарію?




Звичайно ж, від героїв,за якими цікаво спостерігати і які чогось прагнуть, як на нашому шоу, так і в житті.




Тала, а ти ніколи не підраховували кількість годин, які тобі потрібно переглянути, щоб написати сценарій до одного випуску програми?




Зараз порахуємо… Кожному журналістові та сценаристові в середньому потрібно подивитися і переглянути біля 95 годин відео.




І з чого ж починається робочий день головного сценариста проекту «Танцюють всі!-2», у період між кастингами та прямими ефірами?




Мій день починається з аналізу розшифрованого матеріалу. Тобто ми переглядаємо всі касети по одному відзнятому місту і відбираємо найголовніше, що обов’язково ввійде до програми. Проводимо аналіз героїв, а потім створюємо структурний кістяк, за яким, власне, і пишеться сценарій однієї програми.




Як ти вважаєш, що найскладніше під час написання сценарію?




Складно з’єднати всіх героїв разом. Оскільки герої кожної програми — це не лише танцюристи, але і журі, і ведучі, і саме місто, в якому проводився кастинг. Дуже важливо вловити настрій міста, передати атмосферу, в якій все відбувається, не впустити нічого про героїв.




Чим відрізняється цей знімальний період від роботи на прямих ефірах?



Відмінність в тому, що на кастингах багато різних персонажів і тобі потрібно вибрати з них найцікавіших, а на прямих ефірах у тебе є вже двадцять яскравих героїв і про всіх потрібно розповісти щось нове. При цьому, вкласти в дві хвилини сюжету життя танцюриста за тиждень. Крім того, під час прямих ефірів завжди пишеться попередній сценарій, і лише за день до ефіру з’являється його остаточна версія. Це пояснюється тим, що танцюристи — живі люди, з якими щодня щось відбувається, і нам важливо нічого не пропустити.



Наскільки складно реагувати на форс-мажорні ситуації, наприклад, згадуючи події першого сезону, коли у Миколи Бойченка було підозра на апендицит?




У таких ситуаціях дійсно потрібно реагувати дуже оперативно. У будь-який час тобі можуть зателефонувати і повідомити щось важливе про учасника. Доводиться в голові тримати всі варіанти розвитку подій і блискавично реагувати на зміну ситуації.
Чесно кажучи, кожен сценарист проекту, і я у тому числі, за час першого сезону прожив життя кожного учасника, по-іншому і бути не може. Якщо ти не з героєм, якщо ти не знаєш, що з ним зараз відбувається, про що він думає, що його турбує — ти можеш щось не доказати, не донести глядачеві.



Отже, сценарист, певною мірою, має бути психологом?




Хороший сценарист — це завжди психолог, в іншому випадку йому буде складно. Ми працюємо з учасниками в дуже близькому контакті й повинні їх розуміти. Але при цьомуми зобов’язані зберігати об’єктивність, щоб правильно донести до глядача всі подробиці.




Тала, скажи, а за час роботи на таких масштабних проектах як «Танцюють всі!» і «Україна має талант», у тебе не виникла ідея створити щось своє? Якщо такі задумки є, то про що було б твоє шоу?




Поганий той солдат, який не мріє стати генералом (посміхається). Ідеї шоу, звичайно, є, але поки немає часу до них добратися. Проекти «Танцюють всі!» і «Україна має талант» допомогли мені зрозуміти, що я хотіла б продовжувати робити шоу, яке дозволить реалізовувати мрії простих людей. Просто дуже хочеться робити людей щасливими, а «Танцюють всі!» і «Україна має талант» саме про це.




Підготувала Наталя Єрмакова