PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImRhbmNlLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Наталя Франчук: «Доведеться ще більше попрацювати, щоб у «Танцюють всі! – 3» потрапити до 20-ки!»

Танцюють всі 9

У цьому сезоні проект «Танцюють всі!» буде дуже сміливим –
сміливим у жанрах, в учасниках, у нововведеннях. У минулому журналіст і
ведуча проекту «За Вікнами», а тепер – керівник проекту Наталя Франчук
розповіла про те, чого чекати у третьому сезоні від улюбленого
шоу.

Вам доручили керувати третім сезоном «Танцюють всі!». Як Ви
почуваєтеся в цій ролі?

Страшно дуже (сміється). Тому що проект успішно існував і до мене два
сезони. Другий сезон порівнювали з першим, а третьому сезонові буде ще
складніше. Коли я прийшла на «Танцюють всі!», мені довелося знову
вчитися деяких речей. Тому що журналістика, яка є в новинах, і
журналістика, яка є в цьому форматі, – вони зовсім різні. Тут не
потрібно добре писати чи зубоскалити, тут потрібно зробити все, щоб
героя було представлено яскраво та цікаво. І спочатку мені було дуже
складно зрозуміти та звикнути до іншого формату.

Яких нововведень чекати в цьому сезоні?

Зрозуміло, що головне наше завдання – це залишити все добре у проекті,
що було до нас. Але нова команда завжди працюватиме з іншим підходом.
Інший підхід до подачі історії про учасника та зйомки героїв.
Нововведення неодмінно будуть. Для учасників, які потрапили до Ялти,
будуть сюрпризи. Доведеться ще більше попрацювати, щоб у третьому
сезоні потрапити до 20-ки! Крім того, цього року програма буде довшою
за хронометражем. Глядач побачить ще більше яскравих танцюристів
країни.

Кількість учасників делалі збільшується?

У нас із щороку учасників стає більше. Є відсотків 20 танцюристів, які
вже брали участь у минулих сезонах. Та ж Ірина Зозуля, яка ходить до
нас третій рік: перший рік вона нікуди не потрапила, на другий рік вона
потрапила до Ялти. Я думаю, буде дійсно цікаво, як вона покаже себе
цього року. Крім того, до третього сезону підросли танцюристи. Дуже
багато танцюристів, які два сезони дивилися та чекали, коли ж їм
виповниться 18 і вони зможуть прийти на проект. У нас був хлопець,
якому виповнилося 18 на самому кастингу.

Рівень підготовки теж прогресує?

За рахунок того, що ми вчасно провели кастинг, цього року ми отримали
танцюристів високого рівня. Був міжсезонний період, і ми встигли
вихопити тих учасників, які вже дуже давно живуть і працюють за
кордоном. У нас є хлопець – він 7 років працює за кордоном. Він ніколи
в житті не працював в Україні, при цьому підкорив Америку, Францію,
Азію, приїхав і каже: «Може, в Україні десь позмагатися?».

Що є найскладнішим для Вас у проекті «Танцюють
всі!»?

Досить непросто написати історію. Адже програма складається із 40
історій, це паззл, який потрібно скласти. Кожний паззлик сам по собі
повинен бути закінченим продуктом – щоб в історії був початок,
розвиток, кінець. Це досить складно – познайомити з героєм, розповісти
про нього все, щоб за нього почали перейматися. Плюс потрібно передати
емоційність того міста, про яке ти пишеш. Нещодавно продивлялася Львів,
мені дуже сподобалося. Учасники зі Львова дуже цікаві – вони приходять
не заради грошей, вони ніколи не скаржаться. Найбільш філософське місто
(сміється). Чим мені подобається одеський регіон – там усі без
комплексів. Це взагалі для шоу – найкраща річ.

Хто зворушив Вас у цьому сезоні проекту?

Є один герой цього року – людина без вищої освіти, працює на шахті,
танцями займається для себе. Але в розмові з ним виникає таке відчуття,
що ти розмовляєш із доктором наук. Він дуже глибокий, він дуже цікавий,
він настільки правильно формує свою думку… От у нього є така внутрішня
мудрість.

Насправді дуже багато цікавих, яскравих героїв до нас прийшло, одна з
категорій таких героїв – це дорослі танцюристи, які вважали, що стаж у
танцях закінчується у 28 років. Вони вже давно працюють хореографами,
їхні учні перемагають на всіляких конкурсах, але вони не приходили на
шоу, вважали, що їм уже закрита дорога на наш проект. Але побачивши, що
31-річна Наталя Лігай витримала кастинги, ялтинський марафон, два з
половиною місяці прямих ефірів і змогла ще й перемогти – вони повірили
в себе, плюнули на всі ці забобони та прийшли.

У нас є герой, який не танцював 10 років! Досить цікаво розвиватиметься
його доля у проекті, глядачі це побачать. Я не хочу називати вік
найстаршої людини, яка цього року потрапила до Ялти, але це більше
сорока.

Була цікава панянка, яка викладає в Інституті культури. Вона приймає
іспити в студентів, а сама ніколи в конкурсах участі не брала. А в
нашому шоу вона вперше відчула себе в ролі того, кого екзаменують, а не
екзаменатора. І коли почула від наших суддів критику, вийшла потім і
сказала: «Я тепер розумію своїх студентів».

Наші глядачі пам’ятають Вас як ведучу проекту «За Вікнами». Вам
комфортніше працювати в кадрі чи за кадром?

Я взагалі в кадр випадково потрапила. Я насправді не дуже й хотіла
цього, тому що я прекрасно розуміла, що це перекриє мені дуже багато
можливостей. Наприклад, якщо раніше я могла прийти та проникнути
працювати в якийсь супермаркет або в дитячий будинок, то тепер,
приходячи на якусь роботу, мені казали: «О, десь я Вас бачив». І я не
вважаю, що я була доброю ведучою, у мене немає таких суперамбіцій. Я за
освітою – журналіст. Саме тому я спокійно почуваюся за кадром.

Де Ви вчилися?

В Інституті журналістики Київського національного університету імені
Тараса Шевченка.

Чи вдається Вам реалізовувати Ваші журналістські амбіції в
рамках цього проекту? Чи не сумуєте за гострими соціальними темами та
політичними розслідуваннями?

Розслідування – це як міні-спідниця в моді. Є новини – це класична
спідниця. А є розслідування – міні-спідниця. На неї є мода, а потім
вона з моди виходить. Коли з’явилися «За Вікнами» – ми були першими.
Одразу після нас почали з’являтися схожі проекти на інших каналах. Коли
ми закрилися – зникло практично все. Напевно, ми вичерпали себе у плані
якоїсь фізичної витримки. Ми постійно бачили тільки негатив.

Дійсно, коли я працювала у проекті «За Вікнами», я такі шоу як
«Танцюють всі!» не сприймала серйозно. Я вважала: це легко. А виявилося
– ажніяк.
Мені запропонували працювати над «Танцюють всі!», я погодилася. І
зараз, потрапивши в це русло, я не вважаю, що ці проекти: а) легкі, б)
не варті уваги, в) несерйозні. Навпаки, вони серйозні.

І знаючи, як мої знайомі, мої батьки дивляться ці проекти, як вони
переймаються за героїв, як вони відслідковують їх, як сміються, плачуть
разом з ними – я розумію, що іноді людям потрібно подивитися новини або
розслідування, щоб прийняти інформацію, а іноді потрібно подивитися
такі шоу, щоб виплеснути ті емоції, які в реальному житті, можливо, не
проявляються так часто.

До речі, я завжди потрапляю у моду (сміється). На новини потрапила,
коли була Помаранчева революція, і всі масово почали дивитися новини.
Прийшла в розслідування – почалася мода на всіх каналах на
розслідування. Прийшла на «Танцюють всі!» – почалася мода на
талант-шоу.

Розкажіть трохи про свою танцювальну біографію.

Я почала займатися у 6 років, мене привели в народний ансамбль
народного танцю «Квіти України». Вищого звання для колективу немає. Ми
були кращими в Україні й дуже багато подорожували Європою, представляли
Україну на багатьох конкурсах, фестивалях.

Але мені зараз мій професійний погляд трошки заважає. Тому що наше шоу
не про танці, а про людей, які танцюють. Я спочатку дивлюся: «Ну чого ж
ти коліна не витягуєш, чого стопи не витягуєш?!». Хоча повинна
зауважувати інші речі. Саме тому зараз я намагаюся відходити від
професійного погляду, хоча зовсім його позбутися складно.

Який Ваш улюблений танець?

Зараз, після розкішних постановок Костянтина Томільченка у другому
сезоні, контепм – улюблений. Але одразу скажу: я лобіст народного
танцю. І я дуже сподіваюся, що у третьому сезоні в нас нарешті
з’являться народні постановки. Коли я побачила, що в американському шоу
афроамериканці танцюють гопак і називають це «вуличний стиль в Україні,
а-ля український хіп-хоп», стало якось страшно й соромно. І навіть на
заставці SoYouThinkYouCanDance – афроамериканець у синіх шароварах,
який робить розніжку. А в нас не було жодної народної постановки. Але ж
до нас ідуть народні танцюристи. У минулому сезоні в нас Андрій Гуцал
був народником, Андрес Глушик – народник. У своєму стилі вони себе
змогли показати тільки в танцях за життя.

Кого зі світових зірок-хореографів збираєтеся залучати у проект
цього року?

Зараз ми на стадії переговорів. Ми замахнулися на таких зірок, що аж
страшно (сміється). Будуть нові обличчя, будуть нові імена, будуть нові
хореографи. У зірок, яких ми хочемо запросити, графіки розписані на
півроку вперед, і ми зараз намагаємося зробити все, щоб привезти їх в
Україну, щоб люди побачили нових постановників хіп-хопу, контемпу,
аргентинського танго. Те, що такі зірки будуть – це факт. Так само й
фіналісти минулих сезонів цього року спробують себе в ролі
постановників. Я думаю, глядачам буде цікаво подивитися на постановки,
наприклад, Наталі Лігай. Вона ставить джаз, і якійсь парі пощастить
попрацювати з нею. Крім того, ми будемо запрошувати й танцювальних
зірок на нашу сцену – уже надіслали запрошення для переможців
американської та австралійської версій шоу «Танцюють всі!».

На що, крім роботи, у Вас вистачає часу?

Я не вважаю, що на роботі потрібно жити, я вважаю, що на роботі
потрібно працювати. Мені вистачає часу на перегляд короткометражок, на
«Ніч пожирачів реклами», на особисте життя. Якщо ти не отримуєш емоцій
ззовні, ти не зможеш втілювати їх у роботу. Тому я намагаюся, навіть
якщо це буде друга година ночі, знайти час, щоб поспілкуватися з
людьми, порозгадувати кросворди, що я дуже люблю робити. Знаючи, що
завтра потрібно о сьомій годині підводитися, я все одно до другої ночі
розгадую кросворди. Дивлюся фільми, зараз уже – пов’язані з танцями.
Дивлюся версії різних країн цього ж шоу, йогою займаюся. От зараз
приведу велосипед до ладу і їздитиму.

Ольга Гудзь