«Дмитро Танкович стане хрещеним батьком нашої доньки, щоправда, він про це ще не знає» – Андрій Дикий

Танцюють всі 9

Хореограф п’ятого сезону «Танцюють всі!», призер і
фіналіст багатьох міжнародних турнірів з бальних танців розповів у інтерв’ю
сайтові СТБ про звички доньки, перші прогулянки з нею, плани станцювати з Лілею Ребрик у п’ятому сезоні, про свої професійні перемоги й
поразки, а також про те, чому хрещеним батьком обрали Дмитра Танковича.

Андрію, вашій з Лілею доньці
трохи більше двох тижнів. Як у вашій молодій родині зараз минають будні? Адже
це найскладніший період…

Дуже цікаво! Опановуємо
нову серйозну професію «батьки». Вчимося справлятися з усіма дитячими
несподіванками – змінами памперсів, висипанням. Взагалі повністю занурені у
виховання нашої маленької й необразливої дочки. Усе робимо разом: заколисуємо,
купаємо, прокидаємося на її вимогу, хоч вночі, хоч вдень. А от переодягати дитину
– вже моя робота, ніхто інший її не робить. Наші будні минають біля візочка. Діанка
зараз у стані знайомства зі світом, іноді трапляються капризи, але в кожної
дитини не без такого. Вона вже любить усміхатися уві сні, видавати всілякі
цікаві звуки, засипати з мамчиними грудьми й іноді в мене на животі. Це найприємніше,
що може бути. Ми з нетерпінням чекаємо, коли вона почне свідомо усміхатися й впізнавати
нас. Уві сні вона має дуже гарну усмішку.

Які майбутні перспективи
будуєте своїй доньці?

Діана в нас
ходитиме й на гімнастику, і на бальні танці, а там побачимо, до чого більше
буде тяга. Готуватимемо її на «Танцюють всі!-23»(сміється).

Ви говорили, що хотіли б
хлопчика. Вигадали йому ім’я?

Ой, дуже хочу хлопчика,
але ім’я ще не вигадали. Коли Ліля мене порадує такою новиною, то ми вигадаємо йому
ім’я разом. Минулого дня народження дружина повідомила мені, що в нас буде
дитина. Я з величезним задоволенням отримав би ще один такий подарунок.
Сьогодні в одній руці в мене Діанка, а в інший Ліліанка – почуваюся найщасливішою
людиною на планеті.

ребрик-дики-интервью-1

Андрію, чи плануєте
станцювати з Лілією Ребрик у новому сезоні?

Дуже хочу! Я
завжди хочу з нею танцювати, вдома ми завжди це робимо. Зараз такий період, що
не можна на повну силу. Я завжди готовий і хочу вийти з нею на паркет, мені
подобається, як рухається Ліля, її ставлення до танцю. Обов’язково хочу
станцювати із дружиною на одному з ефірів або ж на гала-концерті.

Які у вас стосунки із
Дмитром Танковичем?

Ми з ним у дуже
гарних стосунках, часто бачимося: він буває разом з моєю дружиною в один
гримувальній (сміється).

А ревнуєте?

Ні (усміхається).
За всього його гумору, він досить цікавий чоловік. Може дати якісь поради. З
ним дуже цікаво спілкуватися на різні теми, чи то гумор, чи то серйозні речі.
Було таке, що триває вже десятий ефір, ідеї просто вичерпалися, всі втомилися –
і Діма цієї хвилини підкидав цікаві ідеї й надихав команду. Правда, їх було
дороблено, але натяки на ці ідеї надалі приносили нові образи й постановки. Із
Дімою завжди весело й добре. Тим більше незабаром родичами станемо. Щоправда,
він про це ще не знає. Хочемо взяти його хрещеним нашої доньки Діанки. Для
нього це буде сюрприз!

Як вам перші ефіри «Танцюють
всі!-5»?

П’ятий сезон дуже
веселий і цікавий. Я готую багато постановок у цьому сезоні з бального напрямку.
І майже всі пари, які потрапили до мене, пройшли далі. А якщо казати про
танцюристів, які мені сподобалися, то, на жаль, вони не дісталися фіналу. Весь
конкурс переглянув через лаштунки, тому можу впевнено сказати, що на глядачів
чекають дуже цікаві події й танцюристи.

Яку пораду ви б дали всім
учасникам, а також танцюристам, які поки не наважилися прийти до нас на проект?

Дуже важливо те,
щоб кожна людина, яка хоче досягти доброго результату в будь-якій галузі, має займатися
й повністю віддаватися своїй улюбленій справі. Байдуже, яка ця справа, але
потрібно по максимуму викладатися, на 150%, і завжди прагнути до найвищого
результату.

Андрію, що вам найбільше
подобається в проекті «Танцюють всі!-5»?

Найбільше мені
подобається моя дружина Лілія Ребрик (усміхається).

Постановку танцю в якому
стилі вам хотілося б зробити на перший прямий ефір?

Оскільки я
фахівець із латиноамериканської програми, то дуже хотілося б щось запальніше – наприклад,
ча-ча-ча, самба, джайв. Уже маю кілька ідей, часто вони приходять спонтанно, і
їх необхідно записувати, щоб не забути.

А як вам новий склад журі?

Дуже перспективний
і живий. Мені подобаються заміни, які зробили. Раду зі своєю розважливістю,
мудрістю. Костя дуже цікавий своїм гумором, завжди на драйві. Два дуже добрих
доповнення, але для повної картини бракує Олексія Литвинова.

ребрик-дики-интервью-2

Зараз, із таким навантаженням,
ви ще встигаєте танцювати? Як ви підтримуєте форму?

Ні, я вже не
танцюю. Тільки треную учнів. Бажання танцювати маю завжди, але я волію зараз займатися
іншим. Показую партії з танців учням. І мені для підтримки фізичної форми цього
цілком достатньо.

Ви згадали про учнів. А як
починалася ваша професійна кар’єра? Вас напевно так само в зовсім юному віці
привели до школи, чи у вас інша історія?

Правильно: ще у 6
років мама влаштувала мене до будинку культури для навчання народним танцям. Це
було поряд із нашим будинком. Усі бігали, танцювали з якимись кошичками в
перший час, і мені це дуже подобалося. Того часу був брак партнерів, і ми
вмовили подругу моєї мами привернути її доньку як партнерку для мене. Мені було
років десять, а я вже виступав на концертах, конкурсах. Я постійно казав мамі,
що танці – це моє покликання. А мама, коли хотіла мене покарати, повторювала:
«Ти сьогодні на танці не підеш!». Для мене це було найбільшим покаранням.

Ваша співпраця з телеканалом
СТБ почалася з проекту «Танці з зірками», де ви склали пару телеведучій і
акторці Лілії Ребрик. На цей проект привертають титулованих танцюристів. Розкажіть,
будь ласка, про найзначніші досягнення для вас.

Я зараз маю багато
медалей і кубків за всі мої попередні виступи. Щороку я їздив на найпрестижніші
турніри. Був у Англії, Голландії, Німеччині й показував чудові результати. Якщо
говорити про виступи в Україні, то скажу, що я майже завжди посідав перші
місця. Я часто брав участь у міжнародних турнірах, наприклад, UK International,
Blackpool, які проводяться в Англії. Там змагаються найкращі пари. Можна тільки
уявити собі: конкурс в одній категорії нараховує від 400 до 500 пар, і всі вони
на дуже високому рівні. Це найкращі пари з усіх країн світу. Якщо пара потрапляє
до чвертьфіналу – а це 24 найкращі пари, – то це вже вважається великим
досягненням. Зі своєю партнеркою ми не були чемпіонами світу, але танцювали у
фіналі чемпіонату світу з латиноамериканських танців. І посіли 4-те місце.

Яка поразка для вас найвагоміша?

Вважається, що найобразливіше
– це друге та четверте місця. У будь-якому разі ці місця сприймаються як
поразка. За друге місце виникає питання – чому не перше? А за четверте – дивно,
що ж не дотяг до п’єдесталу. Потрапити до фіналу – велике досягнення, у ньому
танцюють шість пар. Є ще образливіше місце – це сьоме, коли бракує буквально
крапельки до того, щоб потрапити до фіналу. Конкуренти у фіналі, а ти під рискою.

Розкажіть про комічні
історії з вашої професійної кар’єри.

Якось не долетіли
літаком костюми для чергових важливих змагань. Уявляєте мій стан? Довелося
викручуватися: купувати нові штани, просити знайомих…

А взагалі для
танцюристів усі найбільш пам’ятні моменти пов’язані з травмами, тому що
розумієш, що назад уже не можна. Підвести тренера ти не можеш, і доводитися з
травмованою спиною на знеболюючих уколах танцювати, стиснувши зуби.

ребрик-дики-интервью-3

Що для вас було найбільшим
натхненням?

Коли танцюєш не
тільки на українських турнірах для підтримки рейтингу пари, а виїжджаєш із
виступами за кордон, танцюєш на світовій сцені. Одним з найвищих рівнів для
танцюристів вважається фестиваль Blackpool. Танцювати із зірками у чвертьфіналі
на одному майданчику – це, напевно, і є найбільше натхнення. Ти приїжджаєш
додому – і хочеться тренуватися, тренуватися й тренуватися. Завжди хочеться
бути кращим, швидшим, сильнішим. Дуже велика та сильна мотивація до успіху – це
ті люди, які в чомусь сильніші за тебе. І в наступному виході ти розумієш, що
рівень твоєї підготовки вже набагато сильніший.

Чи був у вас поворотний
момент у танцях, який став ключовим для майбутньої кар’єри?

Коли я помітив,
що в мене виходить викладати, що я можу й хочу цьому присвячувати час. І я відкрив
свій клуб, зареєстрував його. Перший час було доволі складно, тому що доводилося
самому танцювати й утримувати клуб.

Андрію, а що для вас найтяжче
в танці?

Не повірите:
довго танцювати! (сміється). Я все життя танцював у спортивному стилі, не
просто в «гуртку з інтересів», а виступав з метою отримання найкращого
результату. Завжди сприймав таку діяльність винятково серйозно. І найскладніше
– це показувати протягом тривалого часу добрий результат.

Якщо відволіктися від спортивного
танцю й поговорити про добрі постановки, то яка була найбільш пам’ятна в ролі
хореографа на проекті «Танцюють всі!»?

Під час тренувань
зі спортивної хореографії є правила: це певний перелік фігур, які пара має
виконувати. Тут не йдеться про якісь трюки чи підтримки. А якщо говорити про
постановки на проект «Танцюють всі!», то як хореограф зазначу, що на кожну
постановку я витрачаю багато часу. Будь-яка історія, яку я хочу передати глядачеві
через танці, цікава. Дуже важливо те, як танцюристи передадуть мою ідею. Одна з
найулюбленіший моїх постановок – це джайв на проекті «Танцюють всі! Повернення
героїв». Взагалі судити постановки має глядач, але нескромно зазначу, що
особисто в мене не було постановок, які не вдавалися. З кожною постановкою хочу
підвищувати планку. З досвідом з’являється бажання зробити ще краще й цікавіше.

А яка ваша найзаповітніша
мрія?

Я хочу мати свою
власну танцювальну залу, в якій кипітиме танцювальне життя. Це моя мрія з
дитинства. Я цього прагну й упевнений, що мені все вдасться. Хочеться своє, свою
власність, і звісно, дарувати величезні перспективи танцювальній Україні. Наразі
я активно працюю в цьому напрямку й упевнений, що незабаром ви почуєте про
Танцювальну школу Андрія Дикого! А з Лілі, я впевнений, вийде чудова помічниця!
Тим більше, що вже багато років вона викладає пластику в Театральному інституті
імені Карпенка-Карого.

Що б ви хотіли побажати юним
танцюристам?

Я як викладач
звертаю увагу на цілеспрямованих дітей. На тих, у кого горять очі, кому
подобається танцювати. Одразу видно, що це – танцювальне майбутнє країни. Найгірше
– коли діти не хочуть займатися, а батьки їх примушують. Це жахливе видовище,
за яким не хочеться спостерігати.

ребрик-дики-интервью-4

Довідка

Дата: 12.12.1978

Місто народження: Київ

Освіта: вища, Інститут фізкультури та спорту,
факультет бальних танців.

2007 року Андрій став фіналістом Чемпіонату Європи
з латиноамериканських танців у Люксембурзі. Того ж року брав участь у
Чемпіонаті світу в Нідерландах. Андрій Дикий – призер багатьох англійських
турнірів, зокрема, UK International, Blackpool, у категорії «професіонали».
Посів перше місце в латиноамериканському шоу в місті Асм (Нідерланди). 2010 року
став чемпіоном України, профіль – латиноамериканське шоу.

Сімейний стан: одружений, у шлюбі з Лілією Ребрик,
виховує доньку Діану.

Віталій Шишкунов