PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImRhbmNlLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Богдан Урхов

богдан урхов фото

Дата народження (повних років): 2 квітня 1995 року (21 рік).

Освіта: дніпропетровський коледж культури і мистецтв.

Нинішня діяльність: участь у проекті «Танцюють всі!». Викладав у дніпропетровській танцювальної студії.

Інтереси: люблю грати в футбол, більярд. Вболіваю за футбольну команду «Дніпро». Також подобається готувати.

Танцювальний стаж і улюблений стиль танцю: танцюю з 3,5 років. Контемпорарі, модерн. Інші стилі танцю я теж люблю і з кожним роком відкриваю для себе щось нове.

Речі, без яких не можеш обійтися в танці: шкарпетки! Без них складно танцювати. Той стиль, в якому я танцюю, вимагає багато хороших і теплих шкарпеток! Без музики не можна обійтися в танці, а також без настрою і натхнення.

Усталені звички: я багато сплю. Якщо у мене є можливість, я намагаюся поспати. Я люблю сон, а сон любить мене. Ми з ним у чудових стосунках. Шкідливих звичок не маю.

Причина, через яку вирішив взяти участь у «Танцюють всі – 9»: я давно вирішив, що буду брати участь у цьому проекті, ще в 6-му сезоні. Це мрія дитинства. А потім, коли у мене не вийшло в перший і в другий раз, я прийшов по-іншому підготовленим і по-іншому налаштованим. Я прийшов, щоб перемогти, щоб довести собі і людям, що не обов’язково зациклюватися на одному стилі. Потрібно завжди розвиватися і йти вперед. Своїм прикладом хочу довести, що це можливо. Танець – це цікавий світ, який варто пізнавати.

Спроба участі в «Танцюють всі!»: Третя. Так як це міжнародний сезон, мені б хотілося залишити перемогу в Україні. Я вважаю, що гідний представляти нашу країну цього року.

П’ять речей, які завжди під рукою: шкарпетки, зарядка для телефону, ноутбук, навушники, блокнот, в який я записую свої ідеї.

Найбільший вплив на справили: на ставлення до танцю вплинув мій педагог з народного танцю в коледжі. Він прищепив мені дисципліну, виховав наполегливість.

У разі перемоги, на що витратиш виграш: я не думав про це, тому що для мене гроші не в пріоритеті. Швидше за все, я їх витрачу на розвиток танцювальної індустрії в Україні. Побувавши в міжнародному сезоні, я зрозумів, що ми на крок відстаємо від розвитку іноземних танцівників. Хотілося б робити круті фестивалі, організовувати майстер-класи, запрошувати зарубіжних хореографів для того, щоб люди отримували хороший досвід і у них була така можливість.

Очікування від проекту: щоразу, коли я проходив випробування, дивувався, що мені це вдавалося. Я жив моментом на проекті, тому що розумів, що на «Танцюють всі!» потрібно цінувати кожен день і кожну мить, адже все може кардинально і різко змінитися: сьогодні ти на вершині, а завтра – залишиш проект. Найбільше я очікував отримати сценічний досвід, досвід спілкування з глядачем і навчитися максимально глибоко доносити ідею до глядача.

Про себе: я не намагаюся здаватися кимось іншим. Я такий, який є, а мої танці – це те, що йде від душі. Який я на сцені, такий і в житті. Я ніколи не граю і саме це ціную в інших людях.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Thanks!

Our editors are notified.